Ліна Костенко: Життя і Творчість Легендарної Української Поетеси
Ліна Василівна Костенко — одна з найвизначніших постатей української літератури XX–XXI століть. Її ім’я стало символом незламності, таланту та боротьби за правду. Народилася поетеса 19 березня 1930 року в містечку Ржищів на Київщині, в родині вчителів. Її життя і творчість тісно пов’язані з історією України, її боротьбою за свободу та самобутність. Сьогодні Ліна Костенко є не лише видатною письменницею, а й моральним авторитетом для мільйонів українців.
Дитинство та юність: початок шляху
Дитинство Ліни Костенко пройшло в непростих умовах. У 1936 році її родина переїхала до Києва, де дівчинка пішла до школи. Цей період збігся з важкими історичними подіями: сталінськими репресіями, Другою світовою війною. Вже в юному віці Ліна відчула на собі вплив трагічних сторінок історії України. Її школа на Трухановому острові була знищена під час війни, що згодом знайшло відображення у вірші «Я виросла у Київській Венеції».
Ще в шкільні роки Ліна почала писати вірші. Її талант помітили рано — перший твір був опублікований у дитячій газеті «Зірка» в 1946 році. Після закінчення школи вона вступила до Київського педагогічного інституту, а згодом продовжила навчання в Московському літературному інституті імені Горького, який завершила в 1956 році. Саме там сформувалася її поетична майстерність, яка згодом принесла їй визнання.
Творчість: голос шістдесятників
Ліна Костенко увійшла в літературу як одна з ключових представниць покоління шістдесятників — молодих українських митців, які виступали проти радянської цензури та ідеологічного тиску. Її дебютна збірка «Проміння землі» (1957) одразу привернула увагу читачів і критиків своєю щирістю та новаторством. Наступні книги — «Вітрила» (1958) і «Мандрівки серця» (1961) — закріпили за нею статус однієї з найяскравіших поетес свого часу.
Її творчість вирізняється глибиною думки, філософськими роздумами та тонким ліризмом. У віршах Костенко часто звертається до тем любові, природи, людської долі та боротьби за справедливість. Україна — наскрізна тема її поезії. У рядках «Усе моє, все зветься — Україна» відчувається непідробна любов до рідної землі та її народу.
Проте шлях поетеси не був легким. У 1960-х роках її творчість потрапила під жорстку цензуру. Збірки «Зоряний інтеграл» і «Княжа гора» були заборонені до друку, а сама Ліна Костенко на довгі роки опинилася в ізоляції від читачів. Але вона не зламалася — продовжувала писати «в шухляду», зберігаючи свою творчу свободу.
Громадянська позиція: незламність і принципи
Ліна Костенко завжди була не лише поетесою, а й активною учасницею громадського життя. У 1965 році вона підписала лист-протест проти арештів української інтелігенції, а в 1966 році відкрито виступила на захист дисидентів, таких як Іван Світличний і В’ячеслав Чорновіл. Ці дії зробили її ворогом радянської влади, але водночас і символом боротьби за свободу слова в Україні.
Її громадянська позиція залишалася непохитною і в незалежній Україні. У 2005 році вона відмовилася від звання Героя України, заявивши: «Політичної біжутерії не ношу». Цей вчинок лише підкреслив її принциповість і незалежність від будь-яких політичних ігор.
Найвідоміші твори
Після 16 років мовчання, у 1977 році, вийшла збірка «Над берегами вічної ріки», яка стала справжньою подією в українській літературі. У 1979 році світ побачив роман у віршах «Маруся Чурай» — твір, який розповідає про долю легендарної української співачки XVII століття та водночас є глибоким осмисленням історії України. За цей роман Ліна Костенко отримала Шевченківську премію в 1987 році.
У 2010 році поетеса здивувала читачів прозовим твором — романом «Записки українського самашедшого». Книга стала бестселером і викликала широкий резонанс завдяки гострій сатирі на сучасне суспільство. А збірка «Річка Геракліта» (2011) показала, що навіть у похилому віці Ліна Костенко залишається актуальною та проникливою.
Визнання в Україні та світі
Творчість Ліни Костенко здобула не лише любов українців, а й міжнародне визнання. Її твори перекладені багатьма мовами, зокрема англійською, французькою, німецькою та польською. У 1994 році вона стала лауреаткою премії Франческа Петрарки, а в 2022 році отримала Орден Почесного Легіону від Франції. У 2015 році на її честь назвали малу планету Сонячної системи — «Лінакостенко».
В Україні її шанують як «совість нації». У 2024 році Ліна Костенко разом із Валерієм Залужним стала почесною громадянкою Києва, що стало ще одним свідченням її величезного внеску в культуру та суспільне життя країни.
Особисте життя та сучасність
Ліна Костенко завжди оберігала своє особисте життя від сторонніх очей. Вона була одружена двічі: першим чоловіком став польський письменник Єжи-Ян Пахльовський, від якого народилася донька Оксана — відома письменниця й літературознавиця. Другим чоловіком був Василь Цвіркунов, кінознавець і директор кіностудії імені Довженка. Від цього шлюбу народився син Василь.
Навіть у 94 роки Ліна Костенко залишається активною. Вона продовжує працювати над новими творами, зокрема історичним романом, і слідкує за подіями в Україні. Її вірші про війну, написані після 2014 року, стали підтримкою для багатьох українців у часи випробувань.
Висновок
Ліна Костенко — це не просто поетеса, це голос України, її душа й сумління. Її життя — приклад того, як можна залишатися вірною собі та своїм принципам, незважаючи на всі труднощі. Її творчість надихає, змушує задуматися і вірити в краще. Україна пишається тим, що має таку доньку, яка своїм словом прокладає шлях до свободи та правди.
Дата: 26.03.2025
