Чому ми закохуємося в "не тих": пояснення психотерапевта

Чому ми закохуємося у "не тих": пояснення психотерапевта

Кожен із нас колись переживав біль нерозділеного кохання або стосунків, які приносили більше страждань, ніж радості. "Чому я знову наступаю на ті самі граблі?" – питання, яке ми часто задаємо собі після чергового невдалого роману. У цій статті ми розглянемо глибинні психологічні механізми, які змушують нас обирати партнерів, які нам не підходять, і дамо поради, як розірвати це зачароване коло.

Дитинство як корінь проблеми

Наші перші та найважливіші стосунки – це стосунки з батьками або опікунами. Саме в дитинстві формуються наші уявлення про те, якими повинні бути взаємини, що таке любов, як проявляти почуття, чого очікувати від партнера.

Дослідження Джона Боулбі та Мері Ейнсворт про теорію прив'язаності показують, що стиль прив'язаності, який формується в дитинстві, впливає на наші дорослі романтичні стосунки. За статистикою, близько 56% людей мають безпечний тип прив'язаності, 20% – тривожний, 23% – уникаючий, і 1% – дезорганізований.

Якщо батьки були емоційно недоступними, ми можемо несвідомо шукати партнерів, які теж будуть емоційно недоступними. Це відбувається тому, що такі стосунки здаються нам знайомими, "як вдома". Навіть якщо раціонально ми розуміємо, що така модель стосунків завдає нам болю, підсвідомо ми тягнемося до того, що знаємо.

Повторення травматичного досвіду як спроба його подолати

Психотерапевти відзначають цікавий феномен: багато людей несвідомо намагаються "переграти" травматичний досвід минулого, обираючи схожих партнерів, але сподіваючись на інший результат.

Наприклад, жінка, яка в дитинстві мала батька-алкоголіка, може знову і знову вступати в стосунки з чоловіками, що зловживають алкоголем. Підсвідомо вона сподівається, що цього разу зможе "врятувати" партнера, отримати любов і визнання, яких була позбавлена в дитинстві.

За даними досліджень, близько 70% жінок, які виросли в сім'ях з домашнім насильством, обирають партнерів зі схильністю до агресивної поведінки. Це не випадковість, а глибокий психологічний механізм, спрямований на спробу "виправити минуле".

Хімія кохання: біологічні фактори

Вибір партнера – це не лише психологія, але й біологія. Коли ми закохуємося, наш мозок виробляє цілий коктейль гормонів і нейромедіаторів:

Дофамін відповідає за почуття задоволення і винагороди. Саме він створює ефект "наркотичної залежності" від об'єкта любові.

Статистичні дослідження показують, що рівень дофаміну при закоханості зростає на 50-100% порівняно з нормальним станом. Це пояснює, чому ми так прагнемо бути поруч з коханою людиною і чому розлука буває такою болісною.

Серотонін, навпаки, при закоханості знижується. Низький рівень серотоніну асоціюється з нав'язливими думками та поведінкою. Ось чому закохані постійно думають про об'єкт своєї пристрасті.

Оксітоцин, відомий як "гормон обіймів", виробляється під час фізичного контакту і посилює емоційну прив'язаність.

Цікавий факт: у людей, які переживають нещасливе кохання, активується та ж ділянка мозку, що й при фізичному болю. Це доводить, що любовна "ломка" – не просто метафора, а реальний фізіологічний стан.

Страх самотності та низька самооцінка

Одна з найпоширеніших причин, чому ми залишаємося в токсичних стосунках або обираємо "не тих" партнерів, – це страх самотності та низька самооцінка.

За даними соціологічних досліджень, проведених в Україні у 2023 році, 63% людей готові терпіти недоліки партнера через страх залишитися самотніми. Цей показник вищий серед жінок (71%) порівняно з чоловіками (55%).

Коли ми не відчуваємо власної цінності, ми схильні:

Низька самооцінка часто формується в дитинстві через критику батьків, шкільний булінг або травматичні події. Дорослішаючи, ми шукаємо партнерів, які підтверджують наше негативне уявлення про себе, оскільки це співзвучно нашій внутрішній картині світу.

Співзалежність: танцюємо вдвох

Співзалежність – це модель поведінки, при якій людина надмірно зосереджується на потребах партнера, нехтуючи власними. Співзалежні стосунки часто виглядають як "рятівник-жертва" або "контролер-підконтрольний".

За даними Міжнародної асоціації залежностей, близько 40% дорослих проявляють ознаки співзалежної поведінки у романтичних стосунках. В Україні цей показник може бути вищим через культурні та історичні особливості.

Співзалежність часто формується в сім'ях, де є проблеми залежностей (алкоголізм, наркоманія), емоційне насильство або надмірний контроль. Дитина в такій сім'ї вчиться пристосовуватися до потреб дорослих, ігноруючи власні.

У дорослому віці ця модель переноситься на романтичні стосунки. Співзалежна людина:

Співзалежні стосунки можуть здаватися дуже інтенсивними та пристрасними, але вони не базуються на здоровій любові та повазі.

Міфи про кохання, які нас заплутують

Наша культура сповнена романтичних міфів, які формують нереалістичні очікування від стосунків. Ось деякі з найпоширеніших:

Ці міфи поширюються через фільми, пісні, книги та соціальні медіа. За опитуванням, проведеним серед української молоді у 2024 році, 78% респондентів вірять у принаймні один із цих міфів.

Реальність же така, що здорові стосунки потребують роботи, компромісів та прийняття того, що ідеальних людей не існує. Коли ми керуємося романтичними ілюзіями, ми можемо ігнорувати тривожні сигнали або, навпаки, розривати перспективні стосунки, які не відповідають нашим фантазіям.

Соціокультурні впливи на вибір партнера

Культурні стереотипи та суспільні очікування суттєво впливають на те, кого ми обираємо в якості партнера. В українському суспільстві все ще сильні традиційні уявлення про гендерні ролі, що може впливати на наш вибір.

За даними дослідження цінностей українців, проведеного у 2023 році:

Ці соціальні стереотипи можуть змушувати нас обирати партнерів не за справжньою сумісністю чи емоційним зв'язком, а за відповідністю суспільним очікуванням.

Як розірвати коло невдалих стосунків

Усвідомлення проблеми – перший крок до її подолання. Ось практичні поради, які допоможуть розірвати коло невдалих стосунків:

1. Розвивайте самосвідомість

Зрозуміти свої паттерни – це початок змін. Запитайте себе:

Ведення щоденника може бути надзвичайно корисним у цьому процесі. Дослідження показують, що регулярне записування думок та емоцій підвищує емоційний інтелект на 23%.

2. Працюйте над самооцінкою

Навчіться цінувати себе незалежно від наявності партнера. Здорова самооцінка робить нас менш вразливими до токсичних стосунків.

Психологічні дослідження доводять, що люди з високою самооцінкою на 60% рідше вступають у деструктивні стосунки та на 45% швидше їх завершують, якщо стосунки виявляються нездоровими.

3. Встановлюйте здорові кордони

Навчіться говорити "ні" та поважати свої потреби. Кордони – це не стіни, а паркани з дверима, які ви можете відкривати для тих, хто їх поважає.

4. Зверніться до професіонала

Іноді нам потрібна допомога, щоб розірвати глибоко вкорінені паттерни. Психотерапія – ефективний інструмент для роботи з травмами прив'язаності та токсичними моделями поведінки.

За статистикою, 67% людей, які пройшли курс психотерапії, відзначають значне покращення якості романтичних стосунків протягом року після завершення терапії.

5. Практикуйте усвідомлене побачення

Замість того, щоб кидатися в нові стосунки "з головою", давайте собі час на оцінку сумісності з потенційним партнером:

Дослідження показують, що пари, які провели щонайменше 3 місяці в статусі "побачень" перед офіційними стосунками, на 39% рідше розлучаються протягом перших 5 років спільного життя.

Здорові стосунки: на що орієнтуватися

Здорові стосунки не ідеальні, але вони базуються на взаємній повазі, підтримці та спільному зростанні. Ознаки здорових стосунків:

За даними Гоҭманського інституту, ці фактори є предикторами довготривалих і щасливих стосунків з ймовірністю 91%.

Коли ми нарешті готові до здорових стосунків?

Готовність до здорових стосунків приходить тоді, коли ми:

Згідно з опитуванням, проведеним серед українських психотерапевтів, в середньому потрібно близько 2 років усвідомленої роботи над собою, щоб суттєво змінити свої романтичні паттерни.

Висновок: закохуватися усвідомлено

Усвідомлення – це ключ до зміни будь-якого паттерну. Коли ми розуміємо, чому тягнемося до "не тих" людей, ми можемо почати робити більш здорові вибори.

Важливо пам'ятати, що даремного досвіду не буває. Кожні стосунки, навіть найболючіші, дають нам цінні уроки про себе та інших людей. Роман, який закінчився сльозами, може стати фундаментом для справжнього щастя в майбутньому – якщо ми візьмемо з нього правильні висновки.

Шлях до здорових стосунків починається з любові до себе. Коли ми вчимося чути свої потреби, встановлювати здорові кордони і цінувати себе, ми природним чином притягуємо людей, які здатні нас по-справжньому любити і поважати.

І пам'ятайте: іноді найкращі стосунки починаються не з "іскри" чи "кохання з першого погляду", а з поступового розвитку довіри, поваги та глибокого емоційного зв'язку. Дайте собі час, щоб знайти не просто пристрасть, а справжнє партнерство.

Дата: 22.04.2025

Зараз в тренді: